Розділ 27. Борода і дуб

Розділ 27. Борода і дуб

Уранці Вернигора й Крутивус ідуть на полювання, як завжди. Котигорошко лишається сам і готує обід. Він знає, що прийде дідок.

Він не боїться, бо він сильніший за дідка. Скоро у двері заходить дідок з довгою бородою. Дідок каже: «Дай їсти!» Котигорошко дає йому весь обід без слова.

Дідок їсть швидко і хоче більше. Тоді він хапає Котигорошка за волосся. Але Котигорошко не Вернидуб і не Крутивус.

Він хапає дідка за бороду обома руками. Дідок кричить і смикається, але не може втекти. Котигорошко тягне його з хатки просто в ліс.

Там росте старий і товстий дуб. Котигорошко однією рукою розколює дуб навпіл. Він засовує бороду дідка в щілину. Потім він відпускає дуб, і той затискає бороду.

Дідок смикається, але дуб тримає міцно. Котигорошко каже: «Почекай тут». Він лишає дідка в лісі і йде до хатки.

Увечері Вернигора й Крутивус вертаються з полювання. Вони бояться, що знайдуть порожній казан. Але в хатці пахне смачним обідом.

Котигорошко сидить біля вогню і сміється. Друзі дивуються: «Чому ти сміється, а не блідий?» Котигорошко сміється ще більше.

Він каже: «Ходімо, покажу вам одного гостя!» Втрьох вони йдуть у ліс, туди, де стоїть дуб. Дідок усе ще висить, бо дуб тримає бороду.

Вернигора й Крутивус дивляться і не вірять очам. Це той самий дідок, що приходив до кожного з них. Тепер вони розуміють: Котигорошко теж усе знає.

Побратими сміються разом над дідком у дубі. А дідок сердито мовчить і чекає своєї миті.