Розділ 26. Сором

Розділ 26. Сором

Наступного дня Вернигора й Крутивус ідуть на полювання. Вернидуб лишається сам у хатці. Він готує обід у казані. Раптом він чує тихі кроки біля дверей.

У хатку заходить дідок з довгою бородою. Дідок каже: «Дай їсти!» Вернидуб мовчки дає йому весь обід. Дідок їсть усе й нічого не лишає.

Потім він хапає Вернидуба за волосся. Він ріже пас зі спини великого побратима. Вернидуб кричить від болю, але дідок сильніший. Дідок зникає, наче його й не було. Вернидуб лишається сам, блідий і тихий. Йому соромно й боляче.

Надвечір Вернигора й Крутивус вертаються з полювання. Вони питають: «Чому в казані порожньо?» Вернидуб не хоче казати правду. Він тихо каже: «Я просто спав». Друзі вірять і більше не питають.

Уночі Вернидуб думає про свій сором. Він думає: «Якби я сказав правду, вони б сміялися». Тому він мовчить і терпить сором сам.

Наступного дня Крутивус лишається готувати обід. Дідок знову приходить, як і вчора. Дідок заходить, їсть увесь обід і хоче більше. Крутивус дає йому ще, але дідок хоче більше. Дідок хапає Крутивуса, ріже пас зі спини і зникає. Крутивус блідий сидить на землі й мовчить. Йому теж соромно й боляче.

Увечері друзі знову питають про порожній казан. Крутивус теж каже: «Я спав». Він теж думає: «Якби я сказав правду, друзі б сміялися».

Котигорошко дивиться на блідих друзів і мовчить. Він бачить, що обидва бояться дивитися йому в очі. Він думає, що якби вони сказали правду одразу, сорому було б менше. Уранці Котигорошко каже: «Завтра я готую обід». Вернигора й Крутивус дивляться на нього. Ніхто не знає, що чекає на нього в хатці.